Всі статті
-

Розповідь про біль інших. «Ґанбаре!» Катажини Боні
«Ґанбаре! Майстерклас із вмирання» Катажини Боні — це збірка репортажів та есеїв про вплив цунамі та радіації на фізичний та ментальний простори Японії.
-

«Мій прапор запісяв котик» Лєни Лягушонкової: кілька слів про чорнуху й Луганщину
Лєна Лягушонкова написала чорнушний роман про Луганщину дев’яностих і нульових, який потрапив у короткий список «Книги року ВВС».
-

Настанова відчувати: як читати «Кімнати Естер» Марії Олекси
Естер десять, і від батькового алкоголізму найбільше потерпає саме вона: то намагається врятувати тата, то просто відчуває сором…
-

«Меланхолія опору» Ласло Краснагоркаї: коли апокаліпсис триває на задньому подвір’ї
Минуло всього два місяці з дня, коли Ласло Краснагоркаї — нарешті — отримав Нобелівку з літератури, а українські читачі вже мають змогу потримати в руках…
-

«Мене звати Дуся» Єлизавети Бурштин: зіграємо в дочки-матері?
У дебютному романі «Мене звати Дуся» письменниця Єлизавета Бурштин запускає до усталеного (і в цій усталеності тужного) сільського світу черв’яка сумніву.
-

Спроба Бароко в романі Девіда Мітчелла «Атлас Хмар»: екшн, історіософія і метемпсихоз
Англієць Девід Мітчелл завжди був певен бажання стати письменником, але навсправжки йому в цьому допомогла Японія, куди ще в девʼяності він переїхав викладати англійську в…
-

«Пані Арета і цвинтар молодиці»: спершу феміністичний, потім детектив
Є книги, де сюжети, сказати по правді, не такі вже й важливі, як антураж. Визначити ці книги нескладно: зазвичай вони містять або сторінку з детальним…
-

Як книжковий дизайн переосмислює літературний канон?
У роботі з класикою українські видавництва шукають способів поглянути на канон по-новому, зокрема працюючи з візуальним представленням книг.
-

«Ламання гілки» Олесі Богдан: верба і verbum
Дебютна повість Олесі Богдан «Ламання гілки» розмиває кордони поміж історією дівочого дорослішання й прекрасними береговими пейзажами.
-

Віра в списки. Як триває фіксування у «Списках» — новій книзі Мирослава Лаюка
Життя людини — у списках. Вони фіксують повсякдення, впорядковують його хаос, дозволяють життю тривати далі, а нам — не губитися в його поворотах і змінах.