Рецензії

«Вроцлавіта» — любовний роман Анни Дьоміної, що вийшов торік у «Видавництві Старого Лева», а вже зараз претендує на премію «Своя полиця».

Сергій Пильтяй у своїй збірці оповідань та повістей «Кіберджанк. Неонові історії» вихоплює фрагменти реальності нейромереж, андроїдів, клонів та диджиталізації всього.

Одним із текстів, що переосмислює родинну сагу, біографічний та етнографічний роман, стає «Оринин» Сашка Столового. 

«Битись не можна відступити» — роман письменника і військового Павла Паштета Белянського, що вийшов друком торік у видавництві Vivat.

Дебютна книжка Романа Буданова зібрала в собі максимальну кількість на позір непоєднуваних тем.

«Крах блакитної імперії» Леоніда Данільчика — це роман, що влаштовує недитяче «місиво» в стилі бруталіті.

«Там, де заходить сонце» відчувається як одна велика історія про поїздку в дитячий табір — тільки навпаки.

«Усі мої тривожні дзвіночки» — дебютна книжка Євгенії Бабенко, у якій вона працює з темою дорослішання, що супроводжується травматичним досвідом з дитинства.

«Вовчі землі» можуть бути новим хітом буктоку, адже роман пропонує загадкову пригодницьку історію з елементами детективу у світі людей і альвів.

Роман «Ковбасокрад у раю» — не лише іронія чи дошкульне висміювання, це мова душі. Це історія про душу і вічну боротьбу, що в ній триває.