Рецензії
Огляди книжок, які з’являються та резонують у нашому літературному просторі.
-
Роман «Летиція Кур’ята…» Віри Курико: вір не вір, а не кажи «брешеш»
Книжка Віри Курико — «Летиція Кур’ята та всі її вигадані коханці, яким вона збрехала про свого батька» — зовсім невеличка (всього 222 сторінки). Але цей…
-
Життя після відсутності життя. Звідки приходять «Привиди ляльок» Павла Щепана?
Лейтмотив «Привидів ляльок» — відсутність, що пульсує спогадами про свою ж повноту. Ця відсутність може набувати різних вимірів, але незмінним лишається одне: тут порожнеча не…
-
Національне самовизначення як вибір і вирок у романі «Походження» Саші Станішича
Роман «Походження» вийшов українською у перекладі Ганни Гнедкової 2025 року у видавництві «Комора». А перша публікація німецькою була у 2019 році, і тоді ж текст…
-
Афродіта пересадила своє серце в банку та носить її в підсумку біля грудей
У збірці [dasein: оборона присутності] військова та поетка Ярина Чорногуз відкриває перед читачем справжнє обличчя війни, «помережане білим цвітом втрат», та кличе на відверту розмову…
-
«Сімнадцятирічний» Бута Таркінґтона: ретроспекція, що повертає у підлітковість
Романі Бута Таркінґтона «Сімнадцятирічний» став свого часу бестселером — найпродаванішою книжкою 1916-го за даними журналу Publishers Weekly. А роман, що так привертав увагу, звісно ж,…
-
Наративні рамки Курта Воннеґута
Головний герой «Рецидивіста», Волтер Ф. Старбак, — син пари емігрантів, якому суто пощастило, що його батьки опинилися працівниками в будинку мільйонера, який здебільшого на них…
-
Кругообіг болю й любови в романі «Мурашині кола» Теа Саніної
«Мурашині кола» — книга, що завершує трилогію, яку розпочали «Танець дикобразів: Історія однієї медіації» (2021) та «Коли відлітають серпокрильці» (2023).
-
«Микольцьове щастя»: табуни троянських коней на фронтирі
Цьогоріч у «Видавництві Юлії Сливки» вийшла книга Мирослави Кирильчук «Микольцьове щастя» — роман, що розпочинається ледь не пасторальною картиною.
-
«Лісова пісня» воєнного часу: «Сніжний Ізюм» Аліни Дихман
«Сніжний Ізюм» Аліни Дихман — фентезійний текст, котрий показує, як українці навчилися жити з болем, знаходячи любов і надію в найнесподіваніших місцях.
-
Мовчання і сміх над зозулиним гніздом: рецензія на «Тріскучі голови» Роже Ван де Вельде
Наче ренесансний драматург, автор одразу заявляє: перед нами трагедія. Книжка відкривається епіграфом із «Макбета» і з перших слів шукає опори в давньогрецькому міфі.