Яна Мохончук
міждисциплінарна авторка, спеціалістка з міжнародних відносин і комунікацій
В індійської письменниці Арундаті Рой нема хати скраю. Арундаті Рой не байдуже.
Саме тому в червні лейтенант-губернатор Делі надав поліції дозвіл на арешт Арундаті Рой за Законом про запобігання незаконній діяльності (The Unlawful Activities (Prevention) Act). А все тому, що чотирнадцять років тому письменниця заявила: Кашмір не є «невід’ємною частиною Індії», — що звучить всупереч позиції індійського уряду.Арундаті Рой — ім’я, яке стало проявом соціального активізму та сміливості в літературі. Її голос, виразний і дужий, постійно лунає не лише в літературному світі, але й у суспільних та політичних дебатах Індії. Її дебютний роман «Бог дрібниць», опублікований у 1997 році, приніс їй світове визнання, першу в Індії Букерівську премію, літературні суперечки та, зрештою, переслідування індійським урядом.
Любов до Індії попри загрозу життю в Індії
В Арундаті Рой не було хати скраю, але її хата завжди була в Індії, незважаючи на труднощі індійського життя та утиски з боку уряду. В інтерв’ю Storytellers’ Studio під час візиту до Сент-Луїсу для отримання Літературної премії, Арундаті Рой говорить про те, що вона не бажає жити ніде, окрім Індії.
Любов Арундаті Рой до рідної країни — натуральна, бо чесна і справедлива. Бо не затьмарена надмірним ідеалізмом та романтизацією. Бо показує усе таким, як воно є, де краса і потворність існують разом. Захоплюючись багатогранною, самобутньою індійською культурою та красою природи, Рой відкриває завісу внутрішньої індійської кухні для всього світу — демонструє незламну кастову традицію, яка руйнує долі, пише про заборонене кохання, про сплюндроване дитинство, про туго стиснуті рамки, встановлені тутешнім суспільством.
Арундаті Рой народилася в місті Шіллонг, Індія, у родині сирійсько-християнської матері та бенгальського індуїстського батька, тобто у родині протиріч — різних культурних і релігійних походжень. Її дитинство було нелегким. Батьки розлучилися, коли вона була ще дитиною. Через те, що мати Арундаті Рой була розлученою, та ще й виховувала дітей сама, активно виступаючи за права жінок, сім’я стикалася з осудом і стигматизацією з боку традиційного суспільства. Дух боротьби і стійкості Арундаті успадкувала від мами: Мері Рой була сміливою та незалежною жінкою, яка згодом заснувала школу для дівчаток. Арундаті не мала іншого вибору, як бути чутливою і принциповою стосовно соціальної несправедливості та дискримінації.
Згодом освіта в Делі та роки навчання в Архітектурному коледжі Делі стали важливими для формування її світогляду. Вона усвідомила, що проблеми Індії потребують не тільки розуміння, але й активних дій.
Перш ніж вона увірвалася на індійську літературну сцену в 1997 році, Рой вже заявила про себе у світі кінематографу фільмом «У якому Енні все влаштує», за який вона отримала Національну премію за найкращий сценарій у 1988 році. Довівши свою майстерність як сценаристка перед стрімким злетом літературної кар’єри, Рой знову повернулася до написання сценаріїв із телевізійним серіалом «Баньянове дерево» та документальним фільмом «DAM/AGE: Фільм з Арундаті Рой».
Усі ті дрібниці, що становлять цілісну картинку, або чому «Бог Дрібниць» є твором-проривом
«Бог Дрібниць» став тим текстом, що називають «проривним» або «сенсаційним». Роман, у якому описується життя двох близнюків у маленькому містечку в Кералі, здобув світове визнання за свій унікальний стиль написання, добірні порівняння та майстерно сконструйовану оповідь, хоча спочатку вона може здатися хаотичною і такою, що за нею важко вслідкувати.
Проте на кожну дію є рівна і протилежна реакція — індійське суспільство не без зусиль стерпіло відверті описи соціальної нерівності, кастової дискримінації та принизливого ставлення до жінок, що описані у книзі. Консервативні кола гаряче критикували Арундаті Рой за зображення сексуальності та стосунків між представниками різних каст, що лише посилило її голос як голос суспільного сумління.
Центральним моментом роману «Бог Дрібниць» є історія любові між Аму і Велютою, яка розгортається на тлі жорстоких кастових бар’єрів. Арундаті Рой майстерно зображує світ, де індивідуальні права і почуття стикаються із суворими соціальними нормами, витворюючи трагедію людських почуттів. І в цьому сила Арундаті Рой — у здатності зображати тонко і влучно те, що так болить індійському суспільству, що так глибоко всередині, але є забороненим для публічного обговорення і проявлення.
Через твір проглядається і впізнається болюче знайома для нас нитка наративів: глибоко вкорінені національні забобони, сором за рідну мову, комплекс меншовартості та відданість чужій культурі. Та сама політична мішанина і невизначеність, що брутально втручається в долі людей і ламає їх.
І хоча книга здобула підтримку критиків і читачів по всьому світу, вдома її прийняття було набагато складнішим, особливо серед політиків як лівого, так і правого спрямування. Багатьох шокувало, наприклад, зображення сексу між сирійською християнкою та представником нижчого класу — ще одне підкреслення соціальних та кастових конфліктів в книзі.
«Бог дрібниць» залишає солодкий післясмак, подібно до манго, ароматами якого просочена уся книга як символічним натяком на несамовиту любов авторки до своєї країни попри всю її вкоренілу нестерпність буття. Ця солодкість просякнута кров’ю, гноєм і стражданнями. Весь бруд доречно розмивається описами, образами та деталями, що недарма містяться у назві твору. Назву, до речі, Арундаті Рой вигадала в останній момент.
Готовність боротися за свої переконання
Арундаті Рой була і є занадто гучною і незручною для індійської влади. Після успіху «Бога Дрібниць», який, за словами Арундаті Рой, не був її найбільшою ціллю, з’явилося більше часу для політичного активізму та можливості діяти супроти несправедливості. Рой писала про численні соціальні та політичні питання, від проблем навколишнього середовища до прав людини. Її статті, а саме «Поля бою, які ми не можемо виграти» і «Майбутнє демократії в Індії», мають гострий критичний характер і викликали сильну реакцію з боку влади та консервативних груп.
Арундаті Рой не байдуже. Вона активно бореться за права корінних народів Індії, зокрема підтримує рухи проти примусового виселення та насильницьких захоплень земель. Вона критикує державні програми, які, на її думку, шкодять правам місцевих спільнот і навколишньому середовищу. Арундаті Рой критикує неоколоніальні і імперіалістичні наративи як в Індії, так і за її межами. Рой часто висловлює свої погляди щодо впливу західних країн на внутрішню політику Індії і боротьби проти неоколоніальних насаджувань.
Одним з прикладів її активізму стала кампанія проти дамб на річці Нармада. Написавши сценарій для документального фільму «DAM/AGE: Фільм з Арундаті Рой», вона висвітила свою участь у русі проти проєкту Нармадської дамби, що передбачав примусове переселення тисяч людей, а також спричиняв екологічні проблеми. За це письменницю навіть засудили до одного дня ув’язнення — «символічне» покарання за зневагу до суду
Тому й не дивно, що іншість та гучність Арундаті Рой не приймають на її рідній землі до сих пір. Переслідування Рой мають різні форми: від юридичних справ до погроз і нападів. Її критика індійського уряду, зокрема в контексті конфлікту в Кашмірі, викликала обурення багатьох політиків і націоналістичних груп. У 2010 році вона виступила за підтримку незалежності Кашміру, що спричинило хвилю негативних реакцій і навіть загрозу її життю.
Однак Рой ніколи не зупинялася. Вона продовжувала робити те, що у неї виходить найкраще — боротися з несправедливістю за допомогою письма. Її останній роман, «Міністерство граничного щастя», ще раз довів її сміливість торкатися найболючіших тем.
«Міністерство граничного щастя»
«Міністерство граничного щастя» є складним твором, який охоплює широкий спектр соціальних і політичних питань. Арундаті Рой писала цю книгу 10 років. Вона складається з двох основних частин, кожна з яких розповідає історію з різних аспектів індійського суспільства.
Перша частина зосереджується на житті Анджум, гіджри, яка вирішує жити на кладовищі, де створює власне маленьке суспільство маргіналізованих людей. Через цього персонажа Рой досліджує теми ідентичності, гідності і боротьби за прийняття в суспільстві. Анджум стає символом опору та стійкості, показуючи, як можна знайти щастя навіть у найтемніших закутках життя.
Друга частина книги переносить читача в Кашмір, де Рой описує жахи і конфлікти, що тривають у цьому регіоні. Через історію Тіло, медсестри, яка стає свідком жорстоких подій, авторка показує складність і багатогранність кашмірського конфлікту. Тіло та її колеги представляють голоси, які часто замовчуються в офіційних наративах, надаючи статистичним даним про насильство людського обличчя.
Чому Арундаті Рой хвилює Кашмір?
Оскільки Арундаті Рой глибоко віддана відстоюванню прав людини, справедливості та свободи слова, вона послідовно критикує індійський уряд за порушення прав місцевого населення та вважає, що військова присутність лише посилює конфлікт. Рой засуджує прояви неоколоніалізму у Кашмірі та підтримує ідею автономії цього регіону, використовуючи свою літературну і активістську платформу для привернення уваги до цих проблем.
Адвокатування сепаратизму є незаконним у більшості країн. Індія не є винятком. Там сепаратизм є надто болючою темою через незагоєні рани, завдані попереднім поділом Індії, що здійснили британські правителі в 1947 році. І про ставлення до британців Рой також згадує у «Бозі Дрібниць». На західному кордоні лежить нагноєна рана ісламського Пакистану, який постійно підбурює і час від часу здійснює терористичні атаки на індійській території — частково для просування сепаратизму Кашміру від Індії та його злиття з Пакистаном.
Саме тому, враховуючи весь геополітичний фон, заява Рой про сепарацію Кашміру є особливо провокаційною. Насамперед тому, що індійський уряд всіляко намагається втримати регіон і встановити там свою цілковиту владу. Після того як Кашмір зазнав значної мілітаризації (встановлювалися блокпости, блокувався інтернет, проводилися репресії проти «ненадійних» осіб), це виправдовувалося загрозою з боку мусульманських екстремістів після їх невдалого повстання 1989 року.
Нещодавно прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді, який уже втретє прийшов до влади в Індії, відвідав регіон уперше з 2019 року, заявивши, що всі заходи — скасування прапору Кашміру та його конституції, право вводити закони і зобов’язання захищати корінне населення, обмеження у проведенні виборів — спрямовані на благо місцевих мешканців і сприятимуть їхньому розвитку. Свободу слова також значно обмежили — численні правозахисники, журналісти та громадські діячі були затримані за підозрою у підривній діяльності.
Відповідальність за висловлювання чотирнадцятирічної давності
Після втрати парламентської більшості на цьогорічних виборах, індійські правлячі націоналісти, очолювані Індійським національним конгресом, посилили атаки на своїх критиків. Усе це призвело до того, що віце-губернатор Делі Вінаї Кумар Саксена наказав поліції притягнути до відповідальності Арундаті Рой згідно із законом про боротьбу з тероризмом — за її висловлювання на семінарі 2010 року, який зачіпав зокрема тему відокремлення Кашміру. Незрозуміло лише, чому рішення про притягнення до кримінальної відповідальності було прийнято саме в цей момент, коли скарга на письменницю, подана кимось із присутніх на семінарі, 14 років перебувала в поліції без розгляду.
Адвокати припускають, що справа буде оскаржена в суді через тривалу затримку та відсутність закликів до насильства в словах Рой. Рішення виглядає політично вмотивованим, спрямованим проти інакомислячих, таким, що надсилає яскравий сигнал критикам уряду прем’єр-міністра Моді — зберігати мовчання.
Це переслідування є показником зростаючої невпевненості Індійського національного конгресу після їхніх невдалих виборів. Рой почали ще більш інтенсивно переслідувати не лише через заперечння приналежності Кашміру до Індії, а ще й через її здатність говорити про глибокі корупційні основи індійської держави та моделі економічного розвитку Індії, які часто призводить до страждань бідних нібито в обмін на національний прогрес.
Щоб не плакать, я сміялась
Залишається тільки стежити за тим, як течія подій рухатиметься далі. Недарма Арундаті Рой описує свою діяльність, кажучи про неї так: «Це дуже складна річка, у якій я плаваю». Боротьба Рой тривалістю у життя свідчить про незламність духу і віру в своє бачення. А ще про те, що література є потужним інструментом змін. Але якщо познайомитися з Арундаті Рой ближче, то ще більше захоплює її вміння спокійно та впевнено вести цю боротьбу. Арундаті Рой каже:
Це войовничий сміх, яким я сміюся, і ніхто не забере його у мене.
