Наталія Заруднюк
письменниця, філологиня
Максим разом із названим батьком починає налаштовувати бізнес у селі, продає яблука, влаштовує в затишному саду фотосесії і пригощає гостей стравами, які готує сам. А потім дещо стається, і хлопець ризикує втратити все створене. Він зустрічає в клубі дівчину, ночує в її квартирі й утікає зранку, адже думки про те, що скоро в нього не буде яблуневого саду, не дають спокою.
Згодом у його дворі, подолавши купу причин, з яких не хоче туди їхати, з’являється дівчина з клубу, та жодної радості це не приносить.
Уся ж історія починається з іншого: вихователька Мирослава намагається відпочити з подругою в клубі і дізнається від неї про «теорію першого млинця». Подруга пояснює їй, що після розриву серйозних стосунків варто почати нові, несерйозні й короткі, після яких точно з’явиться «той самий». І погляд Мирослави падає на привабливого чоловіка.
Роман Віоліни Ситнік «Перший млинець» розпочинається як класична романтична комедія, але згодом розкривається і як історія, де їжа пов’язана з почуттями, персонажі тільки вчаться функціонувати в дорослому житті, а описи зосереджені навколо відчуття тепла, яскравих кольорів та приємних ароматів. Книжка вийшла в видавництві «ТАК» у 2025 році й увійшла до короткого списку премії «Своєї полиці» (2025) у категорії «Реалісти».
Початок не з початку
Події в «Першому млинці» вибудовано хронологічно, але розділи мають маленьку особливість: вони розпочинаються з акценту, яскравої і важливої для частини сцени. А вже наступні епізоди пояснюють читачу, як обставини могли так скластися, що призвели до цієї ситуації.
Про події розповідають двоє головних героїв — Максим та Мирослава, і кожен розділ обмежений «точкою зору» когось із них, але це правило працює не завжди. Іноді фокалізація перескакує між персонажами в межах однієї сцени, тож читач отримує доступ до бачення ситуації обох головних героїв одразу, але через це частково втрачається структура розповіді.
Лексика тут теж цілком відповідає вимогам жанру, адже в романі наявна велика кількість сленгу та запозичених слів («метч», «вайб», «вкрашився»), та при цьому авторка може згадувати поруч і, наприклад, «шинквас» під час перебування головної героїні та її подруги в клубі. Оскільки такий контраст не використовується систематично й не впливає на розкриття персонажів, він є радше недоречним у тексті.
А от що може порадувати читача — це різноманіття в описах. Авторка приділяє багато уваги запахам (солодкий запах матіоли, апетитний аромат яблук), зоровим образам (тобто найбільш звичним: описи зовнішності, природи тощо), смаку (адже їжа має значну роль у романі) і дотикам (не тільки в романтичному аспекті, а і як прояв дружби, теплих стосунків з батьками).
Романтика і яблуневий сад
Від назви до тропів авторка притримується акцентів на їжі. Насамперед ідеться про романтичні стосунки головних героїв: усе починається з теорії про перший млинець, опісля Макс лишається на ніч у Мирослави й зранку готує їй сніданок. Епізоду з їжею передує трохи сумнівна за логікою сцена, де головна героїня впевнена, ніби грабіжник міг залізти в її квартиру, переодягнути в свою футболку й тепер варить каву на кухні, та врешті Максим приготував для дівчини «Всього лиш підсушений багет, намащений крем-сиром, із карамелізованим персиком, хамоном та руколою».
Наступного разу головні герої муситимуть зустрітися через те, що Мирослава раптово стане власницею частини яблуневого саду, яким заробляє собі на життя Макс. Тут на читача чекають класичні для романтичної комедії конфлікти між ними, та найголовніше — персонажів знову «зводить» їжа. І навіть коли Мирослава ображатиметься на хлопця, вона визнаватиме наскільки смачно він готує й не відмовлятиметься їсти. У романі пов’язані та взаємно розкриті емоційне й фізичне задоволення, зокрема шляхом створення образу їжі не тільки як засобу для вдоволення фізіологічної потреби, а й як способу відкриття нових вражень, отримання морального задоволення, турботи про близьких.
Крім того, з їжею пов’язані порівняння й метафори в романі: очі Мирослави схожі на рідку карамель, шанси можуть танути «як шоколад у дитячих руках», борода має колір солі з перцем, а любов виявляється в фразі «готова в тебе з рук їсти». Словом, дуже гастрономічний роман.
Та найбільше з їжею пов’язаний персонаж Максима. Він готує найкраще з-поміж інших, і любить це заняття. Саме поруч із Максом у романі з’являються численні назви страв та детальні описи, за якими можна відтворити їхній рецепт. Авторка визначає таке захоплення головного героя як спосіб проявити любов до близьких, адже він хоче лишень «готувати для своїх». Максим готує в хорошому настрої, коли злий, засмучений чи абсолютно щасливий.
У «Першому млинці» їжа пов’язана не тільки з романтичними стосунками. Максим має спільний двір із чоловіком на ім’я Олег, що наглядає за хлопцем із дитинства й став йому названим батьком. Така собі «віднайдена родина» почалася з того, що Олег простягнув хлопчику карамельку, коли той упав і розплакався. Після цього малий Максим розуміє, що «дядько Олег тільки на вигляд грізний, а насправді — найдобріша людина у світі», і це розуміння розпочинається з цукерки.
Врешті, символічність їжі, що з’являється в назві, не обмежується цим. Час від часу Максим готує млинці, але варто звернути увагу на два цікавих епізоди: Макс перекидає зі сковороди на тарілку перший млинець, і той вдається ідеальним; коли готує цю страву іншого разу, млинець виходить «нанівець», та його називає найкращим Мирослава. Теорія про перший млинець, що зринає на початку — це не лише рушій для сюжету, а й лінія, за якою можна відстежити розвиток персонажів, насамперед у ставленні й сприйнятті цієї теорії.
Почуття та символи
«Перший млинець» має різноманітну емоційну складову, що не обмежена лише романтичними почуттями. Також проблематика роману зосереджена не лише на головних героях та їхніх стосунках, і насамперед це допомагає розкрити зазвичай нескладний символізм.
Через персонажів Мирослави та Максима розкрито проблему села та міста, зокрема репрезентацію села як місця, де можна жити повноцінним життям, свідомо вибудувати бізнес. Макс акцентує на тому, що після навчання в місті хотів повернутися до села й свідомо створив там сад, на якому почав заробляти. Мирослава сприймає переїзд із міста негативно, хоча й знаходить для себе переваги. До певного моменту це була та важлива деталь, яка розділяла особистості головних героїв, адже в усьому іншому вони створені так, щоб зацікавити одне одного, але й ставлення Мирослави до села поступово змінюється, тож протягом сюжету як особистості вони зливаються в певних аспектах.
Для роману важливий Максимовий яблуневий сад, який є центральним образом у романтичних стосунках головних героїв, їхньому житті в селі, стосунках Макса з Олегом. Це можна співвіднести з символікою саду, тобто його сприйняттям як втілення раю, організованого простору, безпечного місця. Останнє схоже на мотив, який зринає у романі Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку»: іноді від життя потрібно втекти в тихе й затишне місце, де можна мати більше контролю над обставинами.
Цей аспект найяскравіше розкриває «Перший млинець» як частково медитативну прозу, де увагу зосереджено не на подіях, а на внутрішньому світі персонажів, їхніх емоціях.
Побут головних героїв у селі зображає повільне життя й акцентує на спокої, що супроводжує таку рутину. Крім того, після переїзду Мирослави до села бачимо мотив віднайдення дому, який авторка модифікує — головна героїня відшукує буквально свій дім, про існування якого не підозрювала раніше.
Крім саду, ще одним символічним простором є погода та природа навколо персонажів. У романі багато сонячного світла, теплих відтінків, і ці образи систематично виринають протягом сюжету аж до кульмінації, під час якої раптом починає йти дощ, а кольори навколо блякнуть. У розв’язці сонце повертається поступово — спочатку на небі водночас яскраво заходить сонце й віддаляються тяжкі хмари, а потім гарна погода повертається. Така символіка не ховається поміж рядків, дозволяє читачу легко зрозуміти настрій персонажів і є типовою для жанру романтичної комедії, але при цьому може здаватися доволі банальною.
Кохання під час дорослішання
«Перший млинець» позиціонується як романтична комедія та нью едалт, і книга цілком відповідає цим визначенням.
У романтичній комедії сюжет потребує обставин, які змусять героїв опинитися поруч і розвивати свої стосунки. Для головних героїв такі обставини створює паралель втрати роботи й житла в Мирослави й можливість втратити бізнес у Максима. Але при цьому сюжет рухають не рішення персонажів, а обставини й недомовленості, які можуть довго тривати й вирішуватися однією короткою розмовою.
Також ромком потребує мелодраматичних елементів, тож у «Першому млинці» є чітко окреслені зло та добро, а лиходії «працюють» суто на створення обставин, які штовхнуть головних героїв одне до одного. У романі є місце й трагічному, що теж сприяє розвитку персонажів та сюжету, але за каноном жанру авторка не заглиблюється в негативні переживання, при цьому не забуває про наслідки травматичних подій, адже персонаж не може просто забути про пережите.
У «Першому млинці» присутня беззаперечна віра в долю: це починається з «млинцевої» теорії, яка передбачає певні визначені обставини, а також втілюється в подіях, що зводять героїв, і навіть у тому, що майбутнє кохання Максиму пророчить ромка.
Від нью едалту в романі є персонажі, що тільки розпочинають доросле життя й ще не до кінця освоїлися в усьому; починають будувати кар’єру та стосунки й припускаються в цьому помилок, які поступово виправляють. Повторюваним мотивом у сюжеті є пошук себе. Мирослава після звільнення питає — якщо така робота не підійшла, тоді «А що ж для мене?»; у Максима «Останнім часом… життя нагадувало перегони, і він мав усі шанси вилетіти з них, якщо не зробить хоча б короткочасну зупинку». Він шукає спосіб встояти на ногах, зберегти розпочату справу, а вона — шукає себе загалом, те, чим хотіла б займатися.
«Перший млинець» Віоліни Ситнік — це затишна й буквально тепла історія, у якій багато сонячного світла, приємних запахів і смаків. Це також проблеми батьків та дітей і зображення того, що навіть найскладніші такі стосунки можна владнати й урешті повернутися додому. Сюжет побудовано на коханні між головними героями, але він не обмежується цим, при цьому лишаючись легкою й світлою історією.
