Леокадія Шугурова
авторка телеграм-блогу «Культура без культу»
У 2021 році востаннє було проведено конкурс BookForum Best Book Award або ж «Найкраща книга Форуму видавців». Того року засновник видавництва «Лабораторія» Антон Мартинов писав на своїй сторінці Facebook, що реклама відомого книжкового блогера приносить видавництву більше грошей, ніж продаж книг безпосередньо під час фестивалю. Ці дані неможливо ані підтвердити, ані спростувати, адже в Україні не існує детального аналізу книжкового ринку, тим більше такого, що охоплює вплив блогерів на продажі книжок. У конкурсі Форуму брали участь книги-новинки, які надсилали видавництва для оцінки експертного журі. Перемога книг у різних номінаціях зазвичай сприяла покращенню продажів особливо під час фестивалю, оскільки відзнака спрацьовувала як додаткова реклама для видань. Ця премія була також єдиною з помітних, що мала номінацію для перекладних книг. Українські ж видання могли отримати премію і від «ЛітАкценту» — проєкту, що був важливим майданчиком для критики української літератури, але який остаточно припинив свою діяльність у 2022 році. Ця премія має дещо спільне з премією від BookForum, адже в обох випадках у критеріях оцінювання, окрім новизни та художнього рівня твору, є також і поліграфічна якість, за яку відповідає видавництво.
Інші дві великі, знакові та (що найважливіше) такі, що діють наразі, премії — від BBC та Шевченківська — не мають відзнак для перекладних книжок. Навпаки, ці премії ставлять за мету підсвітити саме українські імена, хоча для отримання Шевченківки й не обов’язково бути громадянином України, а для BBC — не обов’язково, щоб твір був спочатку написаний українською. Євгеній Стасіневич вважає, що цю можливість закладали конкретно під Андрія Куркова, який лишається більш популярним на батьківщині BBC, аніж в Україні. Книги на конкурс «Книга року BBC» та Шевченківської премії подають видавництва та культурні інституції відповідно. Відзнаки важко порівнювати з американським Пулітцером чи французькою Гонкурівською премією за масштабами впливу та розміром грошового призу для авторів, але вони точно впливають на формування сучасного літературного канону.
Номінації та лауреатства у згаданих преміях викликають бажання купити книгу-переможницю й поставити її на високу полицю, де буде згодом формуватись ядро паперової спадщини. Пулітцер або «Книга року BBC» — це не обов’язково книги, що вже є у нашому списку прочитаного, а радше книги, що можуть потрапити до списку на прочитання. Для когось — тільки після оголошення переможців, для когось — вже на етапі довгого списку. У цій бульбашці текстів із певним набором цінностей (що визначаються критеріями премій) та глибокими сенсами (яких шукають журі премії) не лишається місця для літератури, яку читають масово. Це зовсім не означає, що книгу з відзнакою не будуть читати; також це не означає, що книги автора чи авторки не читали раніше. Але це означає, що ромфентезі з драконами, скільки б мільйонів читачів воно не мало, у такому конкурсі участі не візьме.
Для відзнаки багаточитаних книжок американці мають «Список бестселерів “Нью-Йорк Таймс”» та Goodreads Awards. На сайті для відстежування книжок Goodreads, що належить компанії Amazon, щороку проходить голосування за найкращі книги різних жанрів. Участь беруть книги, що активно читались протягом року, а голосувати можуть люди зі всього світу. Це голосування таке ж масове, як і читання відповідних книг — 2024 року було віддано понад шість мільйонів голосів. Фестиваль «Книжкова країна» спробував створити щось подібне для української аудиторії, можливо, вперше в Україні. У межах фестивалю 2024 року відбулась «Премія книжкових блогерів», де довгий список книг формувався, відповідно, блогерами, а короткий — їх підписниками. Короткий список відображав середньостатистичну полицю того зрізу суспільства, що активно читає: три американські новинки, зокрема роман «Жовтолика» Ребекки Кван, що у 2023 році став найкращою художньою книгою на Goodreads, і «Четверте крило» Ребекки Яррос — вже згадане ромфентезі з драконами й захмарними продажами; «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової, яка потрапила в короткий список конкурсу BBC-2023; та «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного, що цілком могла б перемогти в номінації перевидань класичної української літератури на «Форумі видавців». Можна побачити перегукування з опитуванням УІК 2023 року, яке показало, що українці частіше обирають для читання саме сучасні романи, фантастику та фентезі. Також у виборі книги Левкової про Крим видно запит на осмислення війни, а вибір книги Підмогильного, де головною героїнею є молода жінка, видається дуже логічним, адже згідно з тим-таки опитуванням УІК 2023 року, серед українських читачів наразі переважають жінки, яким, імовірно, могла відгукнутись протагоністка у романі українського класика.
Цей конкурс може здаватись поверховим для консервативної частини книжкового ринку, і загалом важко сприйняти оцінку блогерів, більшість з яких не мають дотичної до літератури освіти, як експертний вердикт журі. Проте ця премія переносить акцент з художньої цінності, як у премії від Форуму, або «…вершин духовного надбання українського народу…», як у Шевченківської премії, на сферу промоції читання та бізнесу, попиту-пропозиції. Промоція читання безпосередньо вказується як ціль блогерської премії, а серед критеріїв відбору книг зазначено популярність, кількість публікацій про книгу та масштаби обговорення. Це не є відзнакою книги, в якої згодом збільшиться наклад через отримання нагороди, — це відзнака книги, яку дійсно читали протягом останнього року. Перемога у цьому конкурсі роману «Жовтолика», що оповідає про вади книжкового ринку, є іронічною, як і сама книга. Якою б важливою не була підтримка українських авторів та дедалі більше зацікавлення українськими творами самих українців, вони також читають і перекладну масову літературу, а видавництва заробляють на продажах цих книжок.
Для розвитку індустрії ці високі продажі та залучення нових читачів є необхідними. Премія на кшталт «Премії книжкових блогерів» впливає на сприйняття читання не тільки як глибоко інтелектуального заняття, а і як дозвілля задля розваги, і це важливо для розширення читацького кола загалом. Хоч з початком повномасштабного вторгнення люди стали частіше читати, проте частка тих, хто не читає взагалі, майже не змінюється. Наприклад, у звіті УІК за 2024 рік видно, що 34% опитаних не читали ні у 2023, ні у 2024. А для залучення людей, що будуть обирати читання замість інших відпочинкових практик, потрібна строката мережа пропозицій, зокрема й у світі літературних премій: класичні літературні премії, премії для дитячої літератури, премії для жанрової літератури тощо. Наприклад, фантастику та фентезі пробували відзначати нагородою «Фантастичні talks», а проєкт «Книгарні Є» «Своя полиця» має нагороду для сучасної української жанрової літератури. Тобто запит на нішеві нагороди на кшталт «Неб’юли» чи «Г’юґо» ми також маємо. Нам залишається тільки спостерігати, як будуть розвиватися премії масової літератури надалі. Наприклад, український додаток для читання Rork містить достатньо інформації про статистику українського читання, щоб запустити премію, аналогічну до премії Goodreads, а фестиваль «Книжкова країна» анонсував другу «Премію книжкових блогерів», що відбудеться вже навесні цього року. Усе це може стимулювати як конкрутеноспроможність видавництв, книг, премій або їхніх меценатів, так і зростання читацької культури в Україні загалом.
